Я біжу крізь тонкий кришталевий вітрець,
Розтинаючи сонячний пил.
Я вдихаю степів зеленавий туман
Й вибігаю з розгону на схил.
Як на крилах лечу в різнотрав*я степів,
В цей густий, мов медовий, нектар.
І вдивляюсь я в небо, що тихо дріма
У задумливім мареві хмар.
Я підхоплююсь, мчу ген за обрій степів,
Зупиняюсь на пасмі піску.
І занурюю очі брунатні свої
У блакить ту незмірну морську.
Чайка мов білосніжна крилата стріла
Поціля у блакитну глибинь.
Як орля, Україно, ти крила розправ,
Й у небесну безмежність полинь!
І метнися назустріч ворожим строям,
За тобою - всі браття твої!
І крилята свої ти сміливо кидай
На заступництво рідній землі!
Майдану присвячується.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475395
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.01.2014
автор: ШукачкаІстини