На порозі , стовпом , у чеканні,
Заніміти у тихім мовчанні,
Затиснути думки у раменах,
Подумки згадувать всіх по-іменно.
Не до сну,мов за плечі торсає,
Зірка впала, знов юність вмирає,
Слід багряний на серці палає,
Душу і тіло на плаху кладе.
У заграві столиця палає,
Матері за синами ридають.
Людська кривда-рікою стікає,
І терпіння урвалось... Хай Знають!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475429
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.01.2014
автор: Вразлива