Даремний світ, нікчемні люди...
Нас не врятують небеса.
Нам із верхів кидають ніж у груди,
Ми вже забули, що таке естетика й краса.
Нам влада точить зради срібні вила,
Іде на батька син, на брата брат.
Але народ стоїть, бо з нами сила!
Йому не вперше пізнавати біль утрат.
Не стратить бидло нашу рідну неньку.
Нехай горять у полум'ї зрадників тіла.
Народ повстав. І ми розквітнем помаленьку!
Та наша слава хай летить ннемов стріла
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475500
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2014
автор: Магура