Ми постійно чогось чекаємо. Ну поміркуйте самі, в лютому ми чекаємо весну, думаючи що це час для закоханості, пора кохання. Потім ми розчаровуємось в цьому і чекаємо літа. Чому? Та тому, що влітку всі говорять, що буде все добре. Літо, як і належить, ми просто нічого не робимо, не всі, ні, не всі, але більшість, ми сидимо за комп'ютером, рахуючи останні дні до вересня. Обіцяємо собі, що наступне літо будемо найкращим. Згадаймо, ми ж теж саме говорили навесні, і в того року. Восени ж ми чекаємо Новий рік, мандаринки, ялинки, герлянди-це ж так прекрасно. Ми самі не помічаємо того, що ми постійно чогось чекаємо. Ми так ж прочекаємо все життя, нічого не роблячи. Погодьтеся. Це ж так...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475592
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2014
автор: Л_і_л_і_