Для щастя тут так мало треба:
Гарячий чай і бутерброд.
Щоб сонце правди гріло з неба
Мою Вкраїну, мій народ.
Щоб ще хоч раз хиткий світанок
Живим зустріти на землі,
Щоб шин обвуглених серпанок,
Не ліг брехнею на чолі.
Ви не хвилюйтесь, що морози—
Нас гріє віра і любов.
Ми тут, щоб не котились сльози!
Щоб не лилася більше кров
Братів безвинно!… Щоб Феміда,
Не в гроші вірила—в закон!
Щоб не ходили до сусіда
За копійками «на поклон»!
І щоби покручі в пагонах
Не ґвалтували більш жінок!
Щоб ті, що ніжаться в салонах
Зробили до людей хоч крок!..
Нехай поглянуть: ми— не бидло!
Ми—українці! Ми—народ!
Ми хочем миру, та обридло
Збирати крихти їх щедрот!
…Хіба ми просимо багато?
Хіба ті жертви, то—дарма???
Раз почали в народ стріляти—
Шляху назад уже нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475668
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.01.2014
автор: Олена Іськова-Миклащук