Я ніколи нікому нічого,
Хіба декому дещо колись
І тепер я караюсь із того,
Хоч бери та у річці втопись.
Щось незнане пече мене й досі,
Хоча вчинки були вже давно,
То розбудить мене серед ночі
І думками шумує воно.
Не втекти, не сховатись від нього,
Бо зі мною воно назавжди,
Додає ложку дьогтю сумного
У життєвії чисті меди.
Я нікому ніколи нічого
Не робитиму так як колись,
Розуміючи гонор любого,
Шанувати людей я навчивсь.
16.04.02
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475882
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.01.2014
автор: Георгій Грищенко