Злітай, мій вірше, у зимове небо
І освятись сніжинками вгорі,
У цьому відчуваю я потребу,
Щоб полум’ям яскравим ти горів.
Та не згорав, щоб полум’я сіяло,
Неслися людям радість і тепло,
Щоб цвітом вишні забуяв ти скоро,
Щоб тобі, вірше, по житті везло.
Щоб ти, як білочолі хмари,
Летів по небу і читав слова,
Щоб ті слова, немов зірки сіяли,
Від радості крутилась голова.
Лети, мій рідний, у зимове небо,
Тебе випроваджаю у політ,
Я відчуваю, що ти людям треба,
Про себе залиши життєвий слід…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475906
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2014
автор: Віталій Назарук