Молоденька українка, гарна, пишнотіла,
Горда, сильна й незалежна заміж захотіла.
А за нею вже давненько слідкували люди:
І терпляча й працьовита комусь жона буде.
Вже знайшлися й претенденти на добре серденько
І далекі і багаті і ті, що близенько.
Найзавзятіші лиш двоє. Ну, за неї битись!
Кожен з них живе і мріє із нею любитись.
Один хлопець гарний, статний, богатир із виду.
Та чомусь не помічає дівчина сусіда.
Вона іншому сміється, бо він же завзятий,
Має гроші нелічені, рудий та пихатий.
Не соромиться при людях дівча цілувати,
З усієї сили тягне до своєї хати.
- Я заможний, в мене кошти, все, що хочу - маю.
Лиш за мене заміж вийди, я тебе благаю.
Не дивися на сусіда, що він може дати?
Окрім злиднів більш нічого з ним не будеш мати.
І пішла за іноземця... За його палати.
Бо думала в тих палатах зможе панувати.
А прийшлося чоловіку по життю годити,
Бо за гроші неможливо когось полюбити.
- Я тебе, - він їй тлумачить, - витяг із багнюки,
Не працює голівонька, хай працюють руки.
Ти мені заборгувала, тобі ніде дітись,
Будеш наймичкою в мене ти і твої діти.
А мораль цієї казки для всіх українців:
Не сватайте своїх дочок заміж за чужинців.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475928
Рубрика: Байка
дата надходження 30.01.2014
автор: Любов Вакуленко