Куди відлітаєш, любове моя?
Тікаєш від мене, тікаєш...
Зникаєш безслідно, зникаєш...
Як ранком вечірня зоря
Що сталося з нами, коханий?
Невже я так дійсно змінилась?
В потвору якусь претворились?
Що ми стаємо ворогами?
Що сталося з нами, мій сокіл?
Не хочу тебе відпускати!
Хоч може... не варто й тримати?
Ми вже не літаєм високо...
Ми вже не співаєм, як пташки
Ми стали, як риби, німі
Повір, так тривожно мені...
Чи тобі також важко?
Одні дорікання від тебе я чую,
А колись це були компліменти
Де поділися ніжні моменти
Я немов не з тобою ночую...
Наче тріщина десь пролягла,
І стає тільки більшою з часом
Чи серця наші б'ються ще разом?
Бо я своє тобі віддала.
Час нещадний до всього, нажаль
Тіло стариться, душі черствіють
Хай вітри-буревії розвіють
Геть і злобу мою, і печаль.
1. 08. 13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2014
автор: Богданочка