Роки неправди звилися в сувої
Заклякли оглядаючись назад.
Комод у на-пів темнім коридорі,
На нім ключі самітній дублікат.
Під абажуром світло у зажурі,
Тінь на стіні повзе й диха рівно.
Та, зачиняє за собою двері
Без сумніву, впевнена - потрібно...
У серці відчайдушнії вітри,
А протяг замітаючи сліди,
З доріг ,з надій і нездійснених мрій.
Час згадкою для неї тих подій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475952
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2014
автор: Вразлива