Я частина всього живого,
Я пульсуючий промінь Всесвіту,
Що прийшов у цей світ від Бога
Повним радості й світлого трепету.
Я єдина в своїй унікальності,
Й разом з тим дуже схожа з іншими,
Що чураютсья відповідальності,
І змагаються, хто сильнішим є.
Я згубила своє призначення,
Повноважень собі добавила,
І на все мала власне бачення,
І сама встановила правила.
Але раптом, завмерши над прірвою,
Я згадала, що мала крила.
Що сюди я спустилась білою,
І вже тут себе забруднила.
я стояла, милуючись квітами,
З теплим вітром в тонкім єднанні,
Зі світанком легким оксамитовим,
І в мені визрівало зізнання:
Ми усі тут взаємопов'язані.
Я частинка. Та я не окремо.
Я так довго була ув'язнена,
Тож хоч решти не згаю даремно.
30.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476053
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 30.01.2014
автор: Таня Кириленко