Ламає сонце почорнілу кригу
І ранок прокидається димком,
Висять бурульки, певно на відлигу,
Синички хуліганять за вікном.
Замовкла ненаситна завірюха,
Закапотіли радісно дахи,
Мелодія відлиги стиха стука,
Стають дружити птахи і гілки.
Нові гніздечка родяться у гіллі,
Будує молодь свій надійний дім,
У пишнім танці зійдеться весілля,
Коли почують перший в небі грім.
Передвісниця весни таки - відлига,
Синіє небо, ніби просить ввись…
Збирається удаль зчорніла крига,
Зима з весною наче обнялись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476138
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: Віталій Назарук