Цей світ розтрощений на скалки,
Столяття,як хижий оскал...
Слова-жалюгідні уламки,
Зруйнований п*ядестал!
Я бачу безодні болю,
У водах твоїх зіниць...
Вплітаю у коси долю,
І неба сонячний диск!
Не бійся,нічого,мила,
Ні злоби,ні суєти...
У тебе є руки-крила,
А очі твої мости!
Шляхи із вічності в вічність,
Не бійся нічого, ні...
Ми всі на Землі лише тлінність,
Крім образів на стіні!
Ми всі на Землі лише тіні:
Піщинки на тілі планет...
Сумні пілігрими осінні,
Загублені у сяйві Андромед!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476152
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: Той,що воює з вітряками