[b]Я гаєм защебечу стоголосим,
Аби уздріти ніжний усміх твій,
Зігрію сонцем тихі трави вій,
І витрушу з очей печальні роси.
Я хочу знову чути : "Любий мій..."
У співі вітру між столітніх сосен,
І бачити, як хмари вдаль відносять
Свинцеві жала розлучальних змій.
Проте зима забрала світ в полон,
Стежки до неба снігом замело,
А там, де хмари - німота глибока,
І замість співу вітру мла гуде,
І виходу невидно аніде
Для, спраглого краси твоєї, ока.
31.01.14.
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476187
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 31.01.2014
автор: Рідний