Було усе і враз його нема…
Єдина мить, зникло оте – пропало…
Лишилась пустка - на душі зима,
Як дерево, з якого листя впало.
Я виглядаю у своє вікно,
Можливо тінь твоя майне за рогом,
Обох зігріє, мов міцне вино,
Поверне на не пройдену дорогу…
Потиху за вікном чорніє сніг,
Весна тихенько стукає у двері
І хуртовина припиняє біг,
Пише життя на жовтому папері.
І знову тінь, знову я бачу тінь,
Мені вона добавила надії,
А чисте небо, мов льонова синь,
У моїм серці відродило мрію…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476195
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: Віталій Назарук