Картина не іде із голови мені:
Як люди пожирають небокрай,
І шлях співає барабаном вибоїн...
Вчорашній геймер грає в контр-страйк
Реальними гранатами і зброєю.
Частина - у долоні - плеще "Ще!",
Частина скроні стискує - долонями...
А совість наша де? Розбита вщент?
Чого мовчить? Задумана? Залякана?
Дамоклів меч повис межи грудей?..
Не лізе сонце в горизонт-горлянку нам
Ковтком багряно-кислим каркаде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476274
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: Catocala Lacrymosa