Час зупинивсь,
Шматуючи хвилини
самотності буття;
каліцтва ночі й днини
до самозабуття.
Вивершуються гори
Незвичних перемін:
долини там, де звори,
Де неприступність стін.
Стають поміж рівнини
Стрімкі вершини гір.
Такі ж камінні стіни,
Що ростом аж до зір.
Бурунить хвиля в морі,
Неспокій, серця щем.
Думки у непокорі
Під холоду плащем.
Завершується зміна,
Ллє світло у пролом.
Обставин видозміна –
Підкора зла добром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476440
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.02.2014
автор: Едельвейс137