В стомленій розмовами кімнаті,
В зморених ненавистю світах...
Вбиті темрявою постаті картаті,
Темрявою б'ються у очах.
Серед вікон, що темніші ночі
Я сиджу п'яніючи від чаю.
А у думці ті зелені очі,
Що у снах я бачити бажаю.
Ніжний поклик голосу твого,
Що заманює у петлі дум.
Я чекаю погляду терпкого,
Мене тягне між алеї трун.
Якось дивно ми удвох говорим...
Дивні речі, погляди, чуття.
Про щось ми мовчимо, або всео нові теми творим...
Про музику... кохання... світу сприйняття...
Між нами зник бар'єр.
Спілкуємося вільно...
А у душі викопую кар'єр.
Ти мені став подобатись невільно...
|N.W|
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476497
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2014
автор: Магура