Ти - воронка, що засмоктує мене щосили
в нетрі обіймів.
Ти - тінь, від якої немає порятунку
навіть вночі.
Ти - панацея, настій амфетаміну,
остання склянка води.
Мені не шкода часу, не шкода
грошей, здоров’я, нервів.
Ти вріс у мене цупким папером,
міцним корінням вріс.
Якби не було цих безглуздих маневрів,
ти б давно мене заживо з’їв.
Кому потрібна любов без натяку
на щасливий кінець?
Кому монологи потрібні без єдиної коми?
Ти живеш в мені, як непроханий гість,
як забитий цілунком синець,
як крик в ейфорії,
хронічна серцева судома.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476518
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2014
автор: Єва Августинова