Як тихо човен по воді пливе…
Це тиха гавань мого порятунку.
Моє кохання не вмира - живе,
Бо п”є воно твого кохання трунку.
Вже порохом – годинник на стіні.
Усе спливає і минає час…
В моєму серці ще твої пісні,
Хоч поміж нас уже немає нас…
Ти випий теж гіркого того трунку.
У сни твої я ангелом прийду…
І спомином забутого цілунку
Тебе я в тиху гавань приведу.
Там тихі води… й зорі там ясні…
Там чисте серце… і гаряча кров…
Там кожен має право на Пісні.
І кожен має право на Любов.
Немає там ні злості, ні обману.
Немає там ні злоби, ні брехні.
І квітами облудного дурману
Не будуть оповиті наші дні.
Там відчаю не лишиться й сліду.
Надія там – основа із основ.
Тебе я в тиху гавань приведу.
І зветься Гавань та – Моя Любов…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476614
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2014
автор: гостя