Просто я пахну твоїм великим і теплим шарфом.
Цілую свої руки, бо ними обіймала твою шию.
Ніколи не кохала, але клянуся - вмію!
Огорну тебе своїм душевним теплом,
Напою молоком...
Буду подихом руки гріти обом
За великим сімейним столом.
А ти ніжно поколеш щетиною губи,
Я труся щокою об твоє мужнє обличчя.
Ти мене любиш? Так, ти мене любиш.
Цілуєш у лоба і кажеш "моя люба мишка".
Кажеш іще , що треба лягати спати,
"Кидай свої вІрші, ходи, я місце нагрів".
А потім уголос будеш вірші мої читати,
І все одно вважатимеш найкращим про календарі,
Який я писала тричі і все одно губила.
А ти просив його написати ще раз, вчетверте.
І посміхаєшся солодко-шоколадно мило,
І я його пишу й пишу уперто)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476625
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2014
автор: Олька Оленька