Навіщо нам такий гарант,
Який ніщо не гарантує?!
Веде себе як окупант,
Людей не бачить і не чує.
Хреста завзято цілував,
У Лаврі набожно молився,
А про народ коли згадав,
То раптом начебто сказився.
Всіх щедро кров’ю покропив,
Зробив кривавим Водохреща.
Кийками «Беркута» хрестив,
Бажав всім тиші кладовища.
А в День соборності віддав
Наказ у свій народ стріляти.
І з цього дня вже перестав
Для нас гарантом існувати.
На ньому кров, яку нічим
Уже ніколи не відмити!
Нема для виправдань причин,
Коли дають команду, - Вбити!
Настав свавіллю апогей,
Коли катують і вбивають.
Беруть в заручники людей,
Народ на вулицях хапають.
Неначе все в страшному сні…,
Вмирають люди за свободу.
Колись про них складуть пісні,
Героям слава і Народу!
03.02.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476882
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.02.2014
автор: Мирослав Вересюк