Вона любить чай з молоком і з минулого літа - оливки.
А ночАми зриває зорі з небес, мов черешні
(до речі, вона їх любить також безперечно).
І записує в зошит життя свого дивні уривки.
У неї сіро-блакитні очі, а у волоссі сховалось сонце.
Вона єдина така на сотні чужих світів.
Вона любить морозиво, певне усіх сортів,
а також милуватися місяцем крізь холодне її віконце.
Вона любить гуляти парком під теплим літнім дощем
до серця її не в кожного є право доступу.
Любить свого кота і страшенно не любить лоскоту.
А на душі у неї помітний болючий щем.
Мов чорно-біле кіно, вона проглядає свої дивовижні сни...
Допомоги ніколи ні в кого не прость.
Вона втомилася, їй вже набридла осінь.
Тож з надією в серці чекає своєї весни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476971
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2014
автор: Любомир Винник