Як дзвоню до дочки, то питаю,
Як росте мій маленький онук,
На серйозні новини чекаю,
Як цей світ йде малому до рук.
Як характер формується змалку,
Наполегливість та доброта
І як розум проходить закалку
Та щоденно мужніє й зроста.
Щоб щасливо на світі пожити
Треба вчитись багато уміть,
І природу як матір любити
Та достойно невдачі стерпіть.
Пощастить хай онуку у всьому,
Що в житті він захоче зробить,
Щоб приємно було і самому
Як добро він комусь сотворить.
22.12.01
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477009
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.02.2014
автор: Георгій Федорович