Лише з часоми ти розумієш який світ жосткий,
спочатку все здається простим, бо ти ще малий.
Довсід та гірка правда відкривається пізніше
і починаєш думати „як жити далі?”;все частіше.
Щодня усе більше проблем тебе накривають,
і ненависть та злоба до всіх у людини зростають.
Ти починаєш відштовхувати всіх та кожного,
але одного разу сред близьких не зостанеться жодного.
І почнеш ховати свої проблеми лиш за алкоголем,
кожен раз тебе буде сильніше огортати болем.
Людина нарешті зрозуміє,що вороття вже немає,
що невпинно земля твоє тіло огортає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477058
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2014
автор: Роман Прус