а потім тебе не стало ти просто пішов собі геть.
пішов, де брудні вокзали замітає якийсь старець
і так, ніби вулиці міста змовлялись з тобою іти
дороги до блиску оголені, мов величезні кити.
мені незнайомі ці вулиці, я вперше на них стою
імітую пошук свободи, шукаю адресу твою.
по́серед площ-розлучниць проїхав сумний трамвай
ніби на знак протесту гучніше лунало: «бу-вай».
і кроки мої повільніші, і скований рух думок
від того іще божевільніше, у небо летів димок
вже ніч наступає на п’яти, чорнить покривало дня
мені набридло чекати, набридла тутешня брехня.
бо більше тебе немає і більше тебе не буде
собака тихенько лає на привокзальні буди
і дощ раптово почався, і холодно стало знову
ти навіть не попрощався, о-бі-рвавши розмову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477086
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2014
автор: СвітЛана