Я йду. Тону у плесі тиші з головою.
Я йду. Позад примружено шепочуться сліди.
Любов свою подасть хтось разом з кров'ю,
А інший і не вимовить "Прости...".
Я йду. Пірнаю в тиші лазурове плесо.
Я йду. Попереду всіх доль людських скрижаль.
Себе заради друга хтось під лезо,
А інший і не вимовить "А жаль...".
Я йду. Габою укрива лілейна тиша.
Я йду. Попід ногами плутають сніги.
Хтось незважаючи на долю люту вижив,
Комусь і вижити не вистачить снаги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477124
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2014
автор: Юлія Кириленко