Прикрість

Кохання  –  це  лиш  одна  щаслива  мить,
Чи  коли  серця  б’ються  в  унісон?
Проте  це  почуття,  коли  душа  тремтить,
Коли  дійсність  для  тебе,  мов  сон.

І  знову,  щось  душу  защемило,
І  згадала  давнє  сильне  і  живе.
Закрутило  руки  в  серце  било,
До  кінця  вже  загуло.  Та  невже?  

Життя  для  мене  уже  не  безмежне.
Не  розрізняю,  де  вічність,  а  де  мить.
Від  емоцій  серце  стало  залежне.
Час  зупинився  –  усе  стоїть!

Проте,  загубив  себе  в  потоці  мрій,
Які  були  бурхливі,  як  ріка.
Багато  покладав  надій,
Але  нажаль  тебе  нема!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477222
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2014
автор: Роман Прус