«Не знаю, як без тебе жити», -
Благав її він слізно.
«Мила, вернись, не смій спішити».
Але було запізно.
Вона обручку одягнула,
Сказала «так» чужому,
Та трепіт серця все ж відчула,
Коли прийшла додому.
І довго плакала ночами,
Адже з немилим жила,
Так часто бігала до мами,
Сльози в подушку лила.
«Чому так пізно повернувся?», -
Вона в життя питає…
Дивись, щоб й ти не схаменувся,
Коли її немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2014
автор: Плюта Вікторія