[img]http://bigpicture.ru/wp-content/uploads/2013/09/elderly07.jpg[/img]
Люди вмирають, лишаючи по собі речі:
Запахи, капці, сорочки, світлини.
І серед цього запал до від-себе-втечі
Схожий до планів малої дитини.
Люди відходять, до пам'яті шиють спомин,
До зіниць - воду, до часу - глибокі дірки.
Падаєш в кому, зненацька, як Санта у комин,
Коли у дерева роду без кореня сохнуть гілки.
Люди втікають від болю і судом Содому,
Гріхів Гоморри, брехні до вогню на свічках.
До позачасся, блаженства та Отчого дому,
Люди зникають, лишаючись в наших серцях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477646
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.02.2014
автор: Юля Фінковська