В душу мою западають люди,
Яким я ні краплі не треба.
Вони штовхають у груди,
Коли серце ламає ребра.
В серці теплиться надія
"Може ?", "Невже?", "Напевно...".
Але вони не зігріють,
Я їм ні краплі не треба.
Люди розбили душу,
Бог же тоді відвернувся.
Виніс прибій на сушу,
Віра ж моя захлинулась.
Серце болить і стогне.
Як тут молитися Богу ?
Серце розбите, та горде,
Й більше не вірить в Нього
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477676
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2014
автор: Олька Оленька