Замріяне ми бачимо у снах,
У дійсності його ми не збудуєм,
До мрій ми прокладаємо свій шлях
Та все життя по ньому ми крокуєм.
Нам прийдеться здолать тернистий шлях,
Замріяне ж заманює ще далі,
До ще непередбачених звитяг,
Ми ж зроблені далеко не із сталі.
Старіємо, втрачаючи життя,
На наші ці постійні перегони
Вороже з хащів чуємо виття,
Та подолати йдемо перепони.
Ось бачимо закінчується строк,
Відведений всесильним нашим Богом,
Й прийшла пора закінчувать кидок
До мрій своїх, що десь там за порогом.
Та мріяти навчаємо дітей,
Розказуєм про пройдені дороги
І радісних чекаємо вістей
Про їхнії звитяжні перемоги.
Замріяне бажаєм бачить ми,
Покуштувать й помацати руками
Здобуте хоч не нами, а дітьми
Для радощей людей, що йдуть за нами.
17.07.01.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477735
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.02.2014
автор: Юрій Грищенко