Очима стрілись на пероні
Літа пройшли. Літа. Літа...
Ми перед часом безборонні
І вже чужі та посторонні,
Сховали погляд за слова.
-"Привіт. Кого стрічаєш?
Квіти... А я тюльпани не люблю.
Ромашки... Дивно, пам'ятаєш...
Що кажеш, пам'ять добру маєш?
Я ж все забула і живу..."
-"Он поїзд мчить. Його чекаєш...
Хоча б на хвильку припізнивсь.
Скажи, щаслива? Спокій маєш.
Постій ще мить... Куди тікаєш,
А я в житті от заблудивсь...
Робота. Дім. Усе не миле,
Якби тоді було знаття,
Що птахом житиму безкрилим,
Злетіти в небо бракне сили,
Бо ти пішла без вороття."
-"Пішла у ніч. І цьому рада,
Тоді ж, як Фенікс ожила.
Вважаєш, що це була зрада?
Не треба слів. Пуста бравада.
Зате я душу вберегла."
Очима стрілись на пероні:
-"Прощай. Уже пора, уже пора".
Слова колючі, наче в броні.
Давно ми люди посторонні.
І ти - не ти. І я - не та...
Літо 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2014
автор: ОксМаксКорабель