Нам судилося мати дітей,
Пити чай уночі на веранді,
У вітальні приймати гостей
І писати вірші на мансарді.
Нам судилось носити обручки,
Зазирати у очі. Любити,
В магазині ходити під ручку,
Не лаятись і не сваритись.
Нас судилось старіти удвох
І триматись вічно за руки,
Пити молоко за столом
І глядіти разом онуків.
Нам судилось...Ні, це все мрії!
Я брехати собі вже втомилась.
Погашу святий вогник надії.
Я б хотіла, але нам не судилось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477758
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2014
автор: Олька Оленька