У снах ведмедя:
Найсолодша – лапа.
Та весну він ніколи не проспить.
Грайливо знову випурхне з канапи
А кров у серці аж загомонить.
Та парадокс цей не усім годиться,
Пороблено якийсь пріоритет.
Буває сплять – допоки лапа не скінчиться.
Незвіданим лишаючи секрет,
Незайманою в’яне таємниця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477887
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.02.2014
автор: Андрій Ключ