Перетирає час у порох й пил
Людей і гори каменистих брил,
Високі ідеали і любов
Та всі підвалини міцних основ.
А вічно є лише біжучий час,
Й енергія матеріальних мас,
А ми з тобою, друже, так малі,
Що тільки мить живемо на землі.
І мить цю витрачаємо дарма
У пошуках того, чого нема –
Любові та кохання назавжди
Та щастячка без горя і біди.
Та чубимось у сварках все життя,
Руйнуючи всі добрі почуття,
Та непомітно невблаганний час
Цієї миті позбавляє нас.
Побережімо ж кожну мить життя
Для добрих справ реального буття,
Щоб люди поряд з нами й після нас
Змогли навчитись цінувати час.
23.10.01.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477954
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.02.2014
автор: Георгій Грищенко