На небі було зранку синьо,
а потім, там таке творили...
Дві хмари бились довго й сильно,
за вітер молодий, що так любили.
Одна, як гримнула сердито:
- Я з ним живу, а ти - не смій.
Тебе Перуном буде вбито,
а вітер знову стане мій...
А друга - блискавки метнула:
- нехай розсудять небеса,
я перший раз щаслива була,
ця ніч вартує і життя.
Ми з ним літали понад морем,
він хвилями для мене грав...
Любов моя для тебе - горе,
бо він мене вже покохав.
... Негода всіх людей злякала,
як сльози полились дощі.
Лише вона когось чекала,
ця жінка в білому плащі...
На небі нині знову синьо,
а в неї - злива на душі.
Її давно вже він не любить,
цю жінку - в білому плащі.
Оксана Максимишин-Корабель
Весна 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477961
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2014
автор: ОксМаксКорабель