Зійшлись кордони багатьох світів
Над сотнями дахів
Найвищий поверх
І дерево, яке тетрарх садив,
Зросло угору,
Наче вільний промінь.
По ньому дряпайтесь до неба, навіжені,
Я прагнутиму приєднатися до вас,
Холодний щебінь
І бетонні скелі
Едем візьмете ви колись на абордаж.
Іржаві сходи
Так доречні на світанку
Урбаніменти - це природа,
Лиш в уламках,
Дощенту здріблених
Зусиллям тетраморфів.
Їх Майстер вигадав,
Укотре вживши морфій.
І що кричатимеш ти там, де рветься голос,
Як металевий переспілий рано колос,
Якщо слова померли
Недоречно,
Коли ти хмарами ударився
Об плечі?
7 липня 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477979
Рубрика: Верлібр
дата надходження 08.02.2014
автор: Софія Костицька