Із марева той корабель ,
Весь ледь помітний,
Пливе у теплому повітрі.
Весна із нього сходить
В просторім платті малахітнім.
Волосся: хвилясте,довге і руде,
Немов би - струменіє сонце золоте,
І де ногою босою стає -
Одразу сніг в струмочки розтає.
А перші квіти, як з води,
З слідочків виринають,
І плещуть у долоні ,
І низько квіти - голови вклоняють -
Весну зеленооку всі вітають!
Гілок холодних пальцями торкнеться,
Одразу брунька збудиться,проснеться.
В обіймах теплих, весняних
Сади цвітуть і медом ллються.
Вона іде,
За нею , немов, за платтям шлейф,
Все прокидається, росте, цвіте.
Зазеленіє все навкруг,
Квітками вкриється веселий луг.
Весна в таночку закружляє,
З пташками пісню заспіває.
На мить спинилась -
Щастям сяє!
Нестримно серце в грудях калатає.
--Усе зробила !
--Все до життя я пробудила!
По траві зеленій по коліна,
Квітуча, закохана й палка
У віночку із барвінку,
Тихенько в літечко пішла весна.
25.01.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478152
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.02.2014
автор: олена гай