Туманний альбіон у місті сонячнім,
Незвичний павільйон для фільму не для всіх.
І хто кому кричить "тримайсь за поручень"?
Якщо під нами лід, в фіналі - це не сміх.
Єдиний в світі парк з такою звичністю,
Тепліший іній тут, ніж десь ще на гілках.
Жага чогось з такою мелодичністю,
Неначе із в'язниць тікає по вустах.
У в'язаних светрах вся шкіра в холоді.
Буває часом так, що лід таки горить.
Тримаємось за все й живемо в солоді.
І хто ще з нас тепер ночами тут не спить?
Нью-Йорк не тут , завше каву п'ю не біля Tiffani.
Для фільму еталон не пахне модою.
А наші почуття, як пазл розібрані.
Й ми далі на льоду - ми оцет з содою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478155
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2014
автор: Інна Іріс