Твоїх поцілунків шовк,
Я буду нестримно пити,
В надії що віднайшов,
Натхнення магічний злиток.
Відходить з думок зима,
Стікає з останнім снігом,
Минулого вже нема,
З душі скинув чорне Іго,
Щасливі слова в рядки,
Лягають самі собою,
Вже серце полин гіркий,
Не давить мені журбою.
Сміливо іду вперед,
Сніг – дощ у лице , лиш тішить,
Твоїх поцілунків мед,
Породжує нові вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2014
автор: Федик Юрій Михайлович