Чай з меліси парує у чашці.
Запотіло від пари вікно.
Намалюю три білі ромашки,
Бо весну виглядаю давно.
А надворі відлига, туманно.
Надокучливий дощ моросить.
Це зимі, знаю я, притаманно.
Ще не можна весну воскресить.
На гілках меріадами краплі.
Обтяжіли... Ось-ось упадуть.
Це здалось, що весною запахло.
Сонце вкрала небес каламуть.
По калюжах ідуть перехожі,
Ну і що ж, що така ця зима.
Сумувати? Для чого? Негоже..
Не забариться... Прийде весна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478261
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.02.2014
автор: Н-А-Д-І-Я