Спадає ніч, немов катапетасма,
І розривають акінаки неба твердь.
Поетові потрібна ектоплазма,
Він має розбиватися ущент,
Тверезість і поет - це антитеза,
Хай божевільно розбігаються рядки,
Життя пропалюй магматичним плесом,
Себе втопи у заспиртованій воді.
Шукай натхнення там, де вже немає
Обмежень, постулатів, зайвих норм.
Ти зі своєю музою сконаєш,
Мортідо - це єдиний твій закон.
Відсутні ригоризми вже не знайдеш,
І вектор неодмінно нисхідний.
За миті злету ти стократ заплатиш,
Титан і місяцепалій.
2 липня 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478266
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.02.2014
автор: Софія Костицька