А знаєш нема чого навіть пригадати
Ніколи не були близькі
Лиш вчились разом
Так і то не завжди
Але зараз чомусь так боляче душі
А в голові лиш крутяться
Ті білі кучеряві коси
І очі хоч не пам'ятаю вже які
Ти в серці жив
Та я завжди будеш жити
Пам'ятатиму і плакатиму по тобі
Ну не знаю як це пояснити
Я просто знала что ти жив
Я знала що в тебе там все добре
А ти й мабуть забув
Що я на світі є
А я от бачиш не забула
І плачу зараз по тобі
Ну ти ж пішов туди так рано
І як без тебе далі жить?
Стоятиме ще довго у моїх очах
Ота труна і ти у ній лежиш
Тоненькі, сині рученята і хрест у них
І звісно білі кучеряві коси
Яким ти був таким у пам'яті й лишивсь....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478289
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.02.2014
автор: Алекса Нежина