Присвячується до 200-ліття від д. н.
Здригалось небо з чорних хмар
І в жилах кров текла струмками.
Де по землі ходив Тарас
Своїми босими ногами.
Текла ріка неправди й зречень,
Вогонь не згас, погас ліхтар.
Ах Україно моїх приречень,
Тебе прославив Син – Кобзар.
Родивсь він, Мамо, патріотом,
І патріотом, Ненько, вмер.
Хоч кидали в нього болотом,
А він терпів, бо – наш Гомер.
Грім його слова – землі зітхання,
Кайдани тяжкій в тюрмі.
А серця сльози у стражданні
Лилися радісні й сумні.
На муках долі, Україно,
Й життя на нитці він не згас.
Народ підняв він, Батьківщино,
Твій гордий й змучений Тарас.
Він словом розбудив Свободу,
А серцем линув в небеса.
Сьогодні став Орлом народу,
А ми, шануєм Батька, Тараса?
Олег ГАВРИЛЕВИЧ, 2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478298
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.02.2014
автор: Oleg Gavrilevich