«Плащ, що я бачив на ньому, прекрасний,
наче туман перших днів травня…»
(Скела «Руйнування дому Да Дерга»)
Коли я втомлений,
Коли не пишуться вірші,
Коли навіть Місяць
Не заходить в гості
І не слухає мої довгі роздуми
Про минувщину і вічність,
Про вогні людей і тишу лісу,
Коли навіть кіт не хоче муркотіти
І розказати мені ще раз,
Що життя, зрештою, диво з див
І джерело радості,
Коли вечір здається
Не морем спокою,
А пусткою чорноти.
Тоді
Накриваюсь я не теплим пледом,
Навіть не потріпаним кілтом,
А зеленим плащем –
Зеленим, як мій острів,
Зеленим, як листя кленів,
Зеленим, як трава на пагорбі Слайне.
Зеленим, як серпневе море,
Коли падають на нього вечірні промені
Втомленого світила північного дня.
Мені пощастило:
Є в мене дар Неба безцінний –
Журба самотності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478362
Рубрика: Верлібр
дата надходження 09.02.2014
автор: Шон Маклех