А ви так шукали колись…
Пам'ятаєте? влітку…
На диких стежках,
де і сліду людського нема…
Оту запашну, неземну
і палаючу квітку,
що папороть зветься...
...і що, мов любов,чарівна
Усе промине…
Може,тільки
згадається зрідка.
Незвідані тропи
снігами засипле зима.
Ну, а папороть, знаєте,
папороть – навіть не квітка.
Тому і не квітне…
Не квітне ніколи вона
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2014
автор: гостя