І все так добре.
Життя своїм заграло променем.
Але в душі кричать ворони.
Коти шкребуть
Криваві рани виривають.
На мене ніби впав
Гнів всіх земних проклять.
Мені неначе дав
Вкусити світ своїх нещасть.
І все неначе добре.
Не сталось горя,
Ані кризи.
І музика все так же грає.
І сонце світить,
Кидає промені на ці бетонні вікна.
А я за склом.
Сиджу одна,
Не бачу світла.
В бетоні почуттів,
Мене мурують,
Мого ж пекла діти.
Я кожну цю цеглину сама собі внушила.
Створила собі тінь,
По ній живу,
По ній малюю крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478531
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2014
автор: Масявка_Я