Туманний ранок напоїть тебе киселем із загуслого кисню,
Наповнить пустий живіт неправдивими обіцянками,
Солодким плесканням крил на платівці з широкими крисами.
Ти вдягнеш плаща і підеш поміж пазурями-гілляками,
Бо, як у світі є біль, він не спить саме цими ранками.
Слід від гвіздка на пальці поверне до стежки суті
З яскравого карнавалу захоплень і забаганок,
Від тих, чиї губи в цукрі, до тих, чиї пальці – в мазуті.
Колись нафарбовані очі потьоками ллються в тумани,
А ковдра ховає тепло, розбазарене на світанку.
Коли вступає віолончель, він теж, напевне, не може стримати крику.
Ти обіймеш коліна, огорнеш віршами смуток
І заспіваєш про те, що за кутик подушки смика:
Імпульс серцевого м’яза, маленький палаючий прутик,
Що запалив у тобі багаття.
Однак він не схоче чути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478560
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.02.2014
автор: Леся Kürbis