Найбільш нестабільна кон'юнктура - на ринку людських стосунків
Поки дивишся чи очі жмуриш, хтось опускає лаштунки,
Швидко міняє усі декорації і розставляє пастки
Ти тут ніколи не матимеш рації, навіть якщо її вкрасти.
Вкрасти себе у нічних балаганів, ярмарок марнославства.
Що тут приречене на пусту шану, мріє про втечі й митарство,
Кожна Голгофа - Олімп і визнання, а за довірою - зрада.
Відповідь не потребує питання, ватра зростає із чаду.
Там, де мистецтво живе на замовлення, тхне атмосфера отрутою,
Люди - не люпуси, люди - як гобліни, соціум живиться Брутами.
Рими дешеві, роми дешеві, рами дешеві на ґратах,
Леви - як кицьки, а кицьки - як леви, в спину стріляють гармати.
Осторонь стань, та кайдани не пустять. Смійся, аби не сміялися з тебе,
Маючи трохи здорового глузду, не підіймай свої очі до неба,
Сонце обпалить вразливу сітківку, звиклу до мороку і до абсурду.
Хай наш весь мед піде на медівку, ми помремо колись від застуди.
21 липня 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478708
Рубрика:
дата надходження 11.02.2014
автор: Софія Костицька